Природа задовго готувалася до цього дня. Перед приходом нового року вона раптом згадала, що не одягла землю в зимові шати. Після Різдва гарнесенько вмила її талим снігом, а саме перед 16 січня вкрила білою ковдрою свіжого лапатого снігу. Саме цього дня велика родина шанувальників неперевершеного таланту Івана Семеновича Дробного поспішала до його домівки, щоб привітати зі славним 85-річчям.
Делегацію Золотоніської ЗОШ № 6 у складі директора Пузєєва О.О., голови ветеранської організації Нестеренко Т.С. та вчителя-пенсіонера Гончара І.Ф., голови Піклувальної ради школи Побиванця В.Г. іменинник радо зустрів на ганку. Від чистого серця звучали щирі привітання шановному Івану Семеновичу – для одних – колезі, для інших - учителеві, старшому товаришу. Крім вітання від ветеранів, Тетяна Степанівна вручила подяку за благодійність від імені приходу Святителя Луки Української православної церкви Київського патріархату. Феєрверком здійнялися вогні на традиційному ветеранському торті, про який Іван Семенович писав:
То не торт був, а тортище,
Бо сягав чолом до хмар.
Був, їй право, значно вищим,
Ніж скелястий Гібралтар.
Це привиділось чи снилось ?
Де ще видано й коли,
Щоб на ньому помістилось
Дві ракети, два стволи?!
Суміш з блискавки та грому
Так сяйнула – світ померк.
Наче пломінь з космодрому –
В стелю вдарив феєрверк…
Родина іменника запросила до святкового столу. Згадалося написане Котляревським:
На закуску наклали сала,
Лежала ковбаса чимала
І хліба повне решето…
Ягни і до софорку кури,
Печені разної три гури,
Багацько ласих також страв.
Звучали тости, передавалися вітання від колег, колишніх учнів. Дуже схвилювало вітання від випускника 1983 року, полковника, який за участь у боях під Слов’янськом нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня Геннадія Побиванця, випускника 1972 року, колишнього завідуючого сектором регіонального розвитку Кабінету Міністрів України, дипломата Володимира Корсака та інших вдячних І.С.Дробному за науку випускників. Розмову за цим родинним столом переривали телефонні дзвінки тих, хто через великі чи малі відстані розумом і серцем линув до цієї затишної домівки зі словами подяки та побажання міцного козацького здоров’я та плідного довголіття. Іван Семенович не забарився віддячити віршованим тостом:
…А від чарки в козака
Хай не ломиться рука,
Хай хвороба аніяка
Вам на голову не гряка.
Так по-домашньому тепло було в цій оселі серед безлічі книг. На полицях книги самого автора,Біблія, енциклопедії, словники, підручники. На чільному місці в кімнаті – диплом лауреата Симоненківської премії. Того дня на гостину до Івана Семеновича завітали і працівники міського відділу освіти, мерії.
У одному з віршів І.С. Дробного є такі рядки:
Біблія он свідчить нам:
Літ до тищі жив Адам.
Після ста родив Еноха…
Отака була епоха!
Чом цього не можна нам?..
Не кажіть: це неможливо!
Бо насправді це не диво.
Усі, хто цього дня звертався зі словами привітань та побажань до Івана Семеновича, щиро вірять цим оптимістичним рядкам і надіються ще не один раз прийняти з його рук пахнучу свіжою друкарською фарбою книгу, яка стане джерелом мудрості для прийдешніх поколінь нової генерації українців-патріотів.
Віталій Побиванець
| 
